Авторський блог
Людмили Винокурової

Початок життя дитини починається з симбіозу - злиття з матір'ю. Спочатку мати і дитина – одне ціле. Після народження на фізичному рівні відбувається сепарація, але на емоційному формується така необхідна для особистості дитини опора, як прихильність. Мати навчається без слів розуміти дитину, реагувати на її потреби, і між ними формується невидимий зв'язок, від якого буде залежати багато чого.

Злиття дитини з матір'ю - необхідна умова її виживання в цьому світі, мама забезпечує її всім, що необхідно, вона для маля — навколишнє середовище. Але з часом дитина росте, вчиться володіти своїм тілом, приймає вертикальне положення, і її межі розширюються, тепер її середовище це не тільки мама. І починається процес сепарації, відокремлення від матері й формування індивідуації, своєї автономності.

Етапи сепарації:

• На першому етапі сепарації (1-3 роки) дитина вже може багато чого робити сама, але все ще залежить від матері. Часто батьки прагнуть зробити все замість дитини, чим уповільнюють цей процес. У цей час активно формується мова, і в свідомості дитини з'являється «Я», вона про себе висловлюється вже не в 3 особі як раніше, а каже: «Я».
• На другому етапі сепарації (3-6 років) її функціонування розширюється, з'являється дитячий садок, перший великий досвід соціалізації. Часто це вік бурхливих протестів, кризи 3 років, яка проявляється в бунті, впертості, негативізмі. А під цим – неусвідомлене відділення від батьків, формування своєї автономності. Майже завжди сепарація відбувається через агресію.
• На третьому етапі (6 - 11 років) сепарація набирає обертів, соціалізація наступає. Сепарація проявляється у відстоюванні своїх кордонів, своїх інтересів, дитина починає проявляти бажання ходити самостійно зі школи, може не хотіти відвідувати гуртки, які обрали батьки.
• На четвертому етапі (11- 18 років) відбувається остаточна фаза сепарації та формування своєї автономності. Непростий період, коли підліток з усією своєю силою може кидати виклик і батькам, і світу. Зростає потреба бути іншим, не таким як батьки, формувати свій стиль, смак, заявляти про себе як про окрему особистість. Від того, яка робота була виконана до підліткового віку, буде залежати, наскільки болісно буде відбуватися остаточна сепарація та формування своєї ідентичності. Є 2 сценарії розвитку:
  Негативний сценарій: підліток бурхливо протестує, знецінює батьків, вливається у погану компанію, вживає алкоголь, наркотики. Таким чином, він хоче показати, протиставити себе батькам та соціуму.
  Екологічний сценарій: підліток вже сформував свою автономність до моменту перехідного віку, він може бути не згоден з батьками, але у нього вже сформувалося своє уявлення про світ, про себе, немає потреби в бурхливих протестах, емоційні зв'язки зберігаються.

Ознаки незавершеної сепарації

Людина, що не пройшла сепарацію, відчуває великі емоційні труднощі, а саме: сильні почуття, часто амбівалентні (любов, ненависть) по відношенню до батьків; необхідність постійно тримати зв'язок з батьками по кожному питанню; бажання виїхати подалі від них; бажання, щоб мама схвалила; залежність від думки батьків; нерозуміння чого я хочу, куди я йду та ін.

У дітей шкільного віку сепарація з батьками може супроводжуватися т. з. сепараційною тривогою, коли дитині складно бути без батьків, залишатися одній вдома, йти до школи.

Сепарація - завжди двосторонній процес, і часто батьки несвідомо забороняють відокремитися дітям, транслюючи їм свою гіперопіку, або живучі за принципом «Все для тебе», роблять все за дитину. А на кону завершеної сепарації великий «Приз» - Особистість зі своїми цінностями, орієнтирами.
На жаль, не всі дорослі люди екологічно проходять сепарацію від своїх батьків, багато хто так і залишається в позиції залежності. Бажання багатьох батьків полягає в тому, щоб бачити дитину свідомою, зацікавленою в цьому житті, готовою справлятися з труднощами, але для цього необхідно займати усвідомлену зрілу батьківську позицію у вихованні, а не робити все за дитину, не транслювати, що всі твої бажання для нас закон, не оберігати від всіх проблем і не створювати світ, який крутиться навколо неї.